Т23 (T23)

 Середній танк Т23 (t23)
Середній танк Т23 (t23)

  Т23 (T23) — американський середній танк, прототип бронетехніки з електричною трансмісією, що створювався в роки Другої світової війни, але так і не пішов у серію.


Тактико-технічні характеристики середнього танка Т23 (T23) зразка 1944 року
Габаритні розміри
— довжина корпусу 6,017 м
— довжина з гарматою вперед 7,55 м
— ширина 3,112 м
— висота 2,51 м
Бойова маса — 34,16 т
Екіпаж — 5 чол. Кліренс — 485 мм
Колія — 2 590 мм Ширина трака — 421 мм
Опорна база — 3 730 мм Силове устаткування
— 8-циліндровий V-подібний бензиновий двигун «Ford GAN»
— максимальна потужність 500 к.с.(367,7 кВт) при 2 600 об/хв
— номінальна потужність 450 к.с.(331 кВт) при 2 600 об/хв
Питома потужність
— 14,6 к.с./т (10,8 кВт/т)
Максимальна швидкість
— 56 км/год по шосе
Запас ходу — 160 км по шосе Ємність паливних баків
— 678 л
Озброєння
— 76-мм гармата М1А1
— два 7,62-мм (.30) кулемети Браунінг М1919А4
— 12,7-мм (.50) кулемет M2HB
Боєкомплект
— 66 пострілів 76-мм
— 5 000 набоїв 7,62-мм
— 300 набоїв 12,7-мм
Бронювання
— лоб корпусу верх 76 мм
— лоб корпусу низ 63,5 мм
— борт корпусу перед 50,8 мм
— борт корпусу ближче до корми 38 мм
— корма корпусу 38 мм
— спід 13-25 мм
— дах 19 мм
— лоб башти 76 мм
— борт, корма башти 64 мм
— дах башти 25 мм
— маска гармати 89 мм
Питомий тиск на грунт
— 1,08 кг/см2
Подолання перешкод
— брід глибиною 1,22 м
— стінка висотою 0,61 м
— рів шириною 2,28 м
— кут підйому 30°

Середній танк Т23
Середній танк Т23

   Виготовлення середнього танка Т23 (T23) було санкціоновано в 1942 році після того, як випробування електричної трансмісії на важкому танку Т1Е1 показали прекрасні результати. Усього було замовлено три прототипи танка: Т23 (T23), озброєний 76,2-мм гарматою, Т23Е1 (T23E1) з 75-мм гарматою та автоматом зарядження, Т23Е2 (T23E2) з 76,2-мм гарматою. Два останні різновиди залишилися лише на папері.

Пілотний танк Т23 № 1 (T23 № 1)
Пілотний танк Т23 № 1 (T23 № 1)

    Збудований пілотний танк Т23 № 1 (T23 № 1) у січні 1943 року фірмою «General Electric Company’s Erie Works». На середньому танку Т23 (T23) використовувалася та сама трансмісія, але під бензиновий двигун «Ford GAC». Двигун приводив у рух електрогенератор, який живив два тягові електродвигуни на кожну гусеницю. При цьому, обороти двигуна не впливали на швидкість танка, оскільки між ними не було механічного зв’язку. Це дозволяло контролювати роботу двигуна на найефективніших оборотах, що підвищувало його ресурс. Крім того, електрична схема дозволяла швидко та легко регулювати швидкість руху танка.

Випробування середнього танка Т23 (T23) показали його чудову маневреність. Він міг розвертатися на місці, в межах своєї довжини. Швидкість танка Т23 (T23) досягала 56,3 км/год (35 миль/год). Підвіска танка Т23 (T23) свічкова, з вертикальним розташуванням пружин, подібно до танка М4 Шерман. Ведучі колеса знаходилися ззаду, напрямні – спереду. Регулювання натягу гусениць здійснювалося за допомогою передніх коліс.

Пілотний танк Т23 № 2 (T23 № 2)
Пілотний танк Т23 № 2 (T23 № 2)

   
Пілотний середній танк Т23 № 2 (T23 № 2) мав збільшені розміри по висоті для зручності танкістів, що сидять, і збільшений розмір люка механіка-водія. Верхній лобовий лист виготовлений з катаної броні з привареною зверху посередині литою деталлю, що прикривала вентилятор між водієм та його помічником. Пілотний середній танк Т23 № 2 (T23 № 2) мав зварну башту, виготовлену згідно з програмою зі створення покращеної башти та лафету для 76-мм гармати, розробленої в липні-серпні 1942 року. Механізм наведення гармати виявився неефективним, а башта надто тісною. В результаті, 76-мм гармата піддалась переробці, а башта була включена у програму з розробки покращеної башти під 76-мм гармату для середніх танків. Модифікована гармата одержала позначення М1А1 та оснащувалась стабілізатором у вертикальній площині.

    Після ескізних проєктів було вирішено продовжити роботи над двома різними баштами та лафетами. Базою лафета башти танка Т23 № 1 (T23 № 1) був лафет Шерман, що вже стояв на танку М4, з 75-мм гарматою. Там колиска кріпилася на цапфах пригвинчених болтами до лобової броні башти. Для прикриття отвору, що з’явився при піднятті або опусканні дула, на дуло надягався невеликий щит, пригвинчений до люльки. Приціл був аналогічний до прицілу танка М4 — M71D. Зліва від гармати встановлювався спарений кулемет калібру .30. Ця версія башти отримала назву «комбінований лафет Т79». Башта була цільнолитою і мала командирську башточку з люком і двостулковий люк меншого розміру для заряджаючого. Навколо командирської башти було кільце для зенітного кулемету калібру .50. Командир і навідник забеспечувались перископічними приладами спостереження М6.

    Другий тип башти танка Т23 № 2 (T23 № 2) полягав у тому, що лобовий лист скасовувався, а замість нього кріпилася велика рухома броньована маска. Маска кріпилася до цапф, встановлених на самій башті. Башта зварна з лафетом Т80. Цей різновид башти з гарматою був добре збалансованим, ніж лита башта з лафетом Т79 через більшу довжину кормової частини башти.

    Обидві башти мали однаковий підбаштовий простір, де складалися 42 постріли калібру 76 мм та набої калібрів .30 та .50 до кулеметів. Для танків Т23 (T23) було схвалено литу башту з подовженою кормовою частиною та лафетом Т80.

    Випробування пілотних моделей середнього танка Т23 (T23) пройшли дуже успішно і в травні 1943 року був підписаний контракт на виробництво 250 машин, які слід було виготовити до грудня 1944 року. У цю кількість танків були включені два пілотні танки Т25 (t25), що спочатку іменувалися Т23 з 90-мм гарматою (T23 with 90mm cannon). Перший пілотний танк Т-25 був закінчений у жовтні 1943 року та відправлений на Абердинський полігон.

    У ході виробництва вносилися поліпшення в конструкцію танка Т23 (T23), виходячи з результатів випробувань у Форт Ноксі. Середній танк Т23 (T23) мав покращену литу башту з лафетом Т80 (М62), на даху якої зліва попереду була 2-дюймова мортирка М3 для стріляння димовими гранатами. Зенітний кулемет встановлений біля люка заряджаючого. Товщина лобового листа Т23 (T23) була збільшена з 2,5 дюйма (63,5 мм) до 3 дюймів (76,2 мм). Машини пізнього випуску мали повністю герметичний захист для всіх електричних вузлів, а також електричні гальма у разі екстреного гальмування при втраті електроживлення.

    Особливістю танків Т23 (t23) з електричною трансмісією є те, що вони можуть керуватися дистанційно з башти або взагалі зовні за допомогою кабелю. Для цього були два контролери: перший відповідав за загальне керування, другий — дистанційний контролер прискорення. Військові поставилися без ентузіазму до цієї можливості і рекомендували розробникам прибрати з танка прилади дистанційного керування, а на їх місце встановити більш затребуване обладнання.

Випробування передсерійних зразків танка Т23 (T23), проведених у Форт Ноксі, виявили його непридатність для бойового застосування. Машина виявилася трудомісткою в обслуговуванні та вимагала повну перепідготовку технічного персоналу, що є неприпустимим під час війни. Тож від танка Т23 (T23) військові відмовилися.

    У квітні 1943 року Артилерійським Комітетом було ухвалено рішення про випуск танка Т23 (T23) з торсійною підвіскою. Такий танк отримав назву Т23Е3 (T23E3). У грудні 1943 року фірма «Chrysler Corporation» отримала замовлення на збирання двох пілотних танків Т23Е3 (T23E3). Пізніше замовлення зменшили до однієї машини, яка була передана Детройтському Танковому Арсеналу 29 серпня 1944 року для відправки на випробування у Форт Нокс.

    Танк Т23Е3 (T23E3) мав торсіонну підвіску з гусеницями цівкового зачеплення шириною 19 дюймів (482,6 мм). Ходова частина мала шість подвійних опорних катків по кожному борту, два перших і два останні з яких оснащувалися амортизаторами. Також, ходова частина мала по п’ять здвоєних роликів з обох боків танка, що підтримували гусениці. Башта та більшість іншого обладнання були успадковані від передсерійного танка Т23 (T23), але з проведенням повної герметизації всього електрообладнання. Після завершення всіх робіт над танком Т23Е3 (T23E3) він був переданий Танковому Управлінню у Форт Ноксі. На той час інтерес до танків з електричною трансмісією було втрачено, і їхнє виробництво було зупинено.

    Пізніше, три передсерійні танки Т23 (T23) оснастили підвіскою з горизонтальними пружинами і гусеницями шириною 23 дюйми (584,2 мм). Їхні випробування у Форт Ноксі показали перевагу нової підвіски над колишньою, з вертикальними пружинами та шириною гусениці 16 дюймів (406,4 мм). Але із закінченням Другої світової війни інтерес до танків Т23 (T23) повністю зник. Серійне виробництво середніх танків Т23 (T23) не було запущено.



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *