Набій .38/200 Мк.I (Cartridge .38/200 Mk.I)

Набій .38/200 Мк.I (.38/200 Mk.I)
Набій .38/200 Мк.I (.38/200 Mk.I)

Набій .38/200 Мк.I (Cartridge .38/200 Mk.I) — британський револьверний набій 9×20 mm R центрального займання, створений у 1922 році для використання у деяких револьверах.



Тип набоюДовжина набою, ммДовжина гільзи, ммДіаметр кулі, ммВага кулі, гранДульна швидкість, м/с
.38/200 Мк.I
(9×20 mm R)
30,7 19,59,05200167

    Револьверний набій .38/200 Мк.I (Cartridge .38/200 Mk.I) або за метричною системою ідентифікації C.I.P. 9×20 mm R, створювався для використання в револьверах Енфілд № 2 (Enfield № 2), Веблі Скотт Мк.IV (Webley Skott Mk. Набій .38/200 Мк.I (.38/200 Mk.I) на початку замінив потужніші набої калібру .455 і .476, від яких почали відмовлятися після Першої світової війни на догоду дрібнішому калібру. Набій .38/200 Мк.I (.38/200 Mk.I) створений на основі набою .38 Сміт і Вессон з 200 грановою кулею.

    Гільза револьверного набою .38/200 Мк.I (.38/200 Mk.I) виконана з латуні та має розміри набою 38-го калібру Сміт і Вессон. Гільза має циліндричну форму з виступаючим рантом. По колу гільзи виконана канелюра, що запобігає просіданню кулі в гільзі.

    У набої .38/200 Мк.I (.38/200 Mk.I) використовувалася повністю свинцева куля з канелюрами на тілі всередині гільзи для закладки лубриканта (жиро-восковий склад, що запобігає свинцюванню дула). Куля мала масу 200 гран, що відображено й у позначенні набою. Дульна енергія кулі становила 230 Дж. Куля мала заокруглену форму вершини.