Набій 5,66×39 МПС (Cartridge 5,66×39 MPS) — радянський набій для підводного стріляння центрального запалювання, створений з 1968 по 1989 роки конструкторами ЦНДІточмаш О. П. Кравченком та І. Касьяновим.
| Тип набою | Довжина набою, мм | Довжина гільзи, мм | Діаметр кулі, мм | Вага кулі, гран | Дульна швидкість, м/с |
| 5,66×39 МПС | 150 | 39,82 | 5,66 | 316 | 350 |
Проміжний набій 5,66×39 МПС (Cartridge 5,66×39 MPS) створений спеціально для використання в автоматі для підводного стріляння АПС.
Набій 5,66×39 МПС (5,66×39 MPS) розроблений на основі існуючої сталевої гільзи набою 5,45×39 мм. Гільза має пляшкову форму без виступаючого ранту.
Куля набою виконана у вигляді сталевого стрижня завдовжки 120 мм. Куля покривається водостійким лаком. Маса кулі становить 316 гран, дульна швидкість 350 м/с, дульна енергія 1 240 Дж.
Набій 5,66×39 МПС-Т (Cartridge 5,66×39 MPS-T) забезпечений кулею з трасуючим зарядом. Довжина кулі 120 мм, маса 290 гран, дульна швидкість 350 м/с, дульна енергія 1 218 Дж.
Є також навчальний набій 5,66×39 МПС-У (Cartridge 5,66×39 MPS-U) з кулею масою 316 гран.
У 1990-х роках створено експериментальний бронебійний набій 5,66×39 МПС-Б (Cartridge 5,66×39 MPS-B).
Набій 5,66×39 МПС (5,66×39 MPS) вражає підводну живу ціль з відстані 15-20 м, захищену маскою з оргскла завтовшки до 5 мм. Набій покритий лаком, що запобігає попаданню води, включаючи і солону морську, всередину гільзи при тривалому її перебування у воді.