Дослідний автомат Калашнікова 1964 року – радянський дослідний автомат зі стабілізованою автоматикою, створений в 1964 році на заводі “Іжмаш”.
| Набої | 7,62х39 мм |
Тактико-технічні характеристики дослідного автомата Калашнікова 1964 року
Довжина 880 мм
Вага без набоїв 3,3 кг
Дуло 415 мм, 4 нарізи (правосторонні)
Магазин знімний, коробчастого типу, ємністю 30 набоїв
Темп стрільби 800 пострілів/хв
Дульна швидкість 715 м/с
Прицільна дальність 1 000 м
Проблема збалансованості газовідвідної автоматики в ручній стрілецькій зброї стояла завжди. При стрільбі зі зброї, що працює на системі з газовідвідною автоматикою стрілець відчуває на собі віддачу при пострілі, імпульс сили газів в газовідвідній трубці, удар рухомих частин в крайньому задньому положенні при віддачі і удар їх же в крайньому передньому положенні при відкаті в початкове положення під впливом зворотньої пружини. Як це все компенсувати і, природно, домогтися влучності і купчастості стрільби і працювали конструктори-зброярі.
Одним з перших дітищ цієї праці став в 1964 році дослідний автомат Калашнікова зі стабілізованою автоматикою. Устрій стабілізованої автоматики полягав в наступному. Над стволом встановлювалися два інерційних елементи, які оберталися навколо своєї вертикальної осі і з’єднувалися тягами з рамкою затвора.
Під дією порохових газів на газовий поршень дослідного автомата Калашнікова, останній починав рух назад, штовхаючи при цьому і затворну раму. Елементи стабілізаційної автоматики починають обертатися в протилежні сторони, стикаючись в крайній задній точці, при цьому уникаючи удар затворної рами в задні крайні елементи дульної коробки. Таке ж відбувається і при дії зворотньої пружини на затворну раму в крайньому передньому положенні. Така система підвищує стійкість дослідного автомата Калашнікова при стрільбі і тим самим підвищує купчастість стрільби. Крім того, скорочується довжина ходу газового поршня, що призводить до підвищення темпу стрільби.