Фаустпатрон (Faustpatrone)

Фаустпатрон (Faustpatrone) і граната до нього
Фаустпатрон (Faustpatrone) і граната до нього

Фаустпатрон (Faustpatrone), Faust — кулак, Patrone — набій – ручний протитанковий гранатомет одноразового використання з динамореактивним методом запуску, розроблений доктором Генріхом Лангвайлером (Heinrich Langweiler), який працював у фірмі “HASAG” (Hugo Schneider AG), Лейпціг, і поступив у війська Вермахту у серпні 1943 року.


Боєзаряддинамореактивні кумулятивні гранати калібрів 100 та 140 мм, масою 1,65 та 2,8 кг

Тактико-технічні характеристики гранатомета Фаустпатрон (Faustpatrone)

Довжина 985 мм
Маса 3,25 та 5,25 кг
Дульна швидкість гранати 28 м/сек
Ефективна дальність 30 м
Пробивна сила: броня 140 мм


Гранатомет Фаустпатрон (Faustpatrone) складався з кумулятивної гранати, з хвостовим оперенням та відкритого з обох кінців дула з пороховим зарядом, механізмом для пострілу та прицільною планкою.

При пострілі з гранатомента Фаустпатрон (Faustpatrone) більшість порохових газів вільно виходить із відкритого ззаду дула, компенсуючи віддачу зброї, що знижує дальність стріляння.

У передній частині гранати знаходився заряд вибухової речовини. Граната мала в головній частині вирву, що забезпечувала при вибуху кумулятивний ефект. Саме тому, незважаючи на порівняно невелику вагу заряду — 1,65 кілограм, Фаустпатрон (Faustpatrone) міг пробивати броню значної товщини (при прямому попаданні до 150 міліметрів). Проте дієвість гранати значно знижувалась, якщо попереду основної броні встановлювався тонкий сталевий екран. Наприклад, екран товщиною 5 мм, встановлений на відстані 800 мм від основної 85-міліметрової броні оберігав її від наскрізного ураження, при попаданні гранати Фаустпатрона (Faustpatrone).

Стріляючий механізм гранатомета має дві установки: на запобіжник та на бойове зведення. При установці на запобіжник головка гвинта піднята вгору (перебуває в одній площині зі спусковою кнопкою), а прицільна рамка відкинута і закріплена чекою. Своїм упором ця рамка перешкоджає встановленню стріляючого механізму на бойове зведення.

Для того, щоб звести стріляючий механізм гранатомета Фаустпатрон (Faustpatrone), необхідно підняти прицільну рамку, за головку гвинта подати стебло вперед до упору. Спускова кнопка при цьому помітно виступає з кожуха стріляючого механізму. Після цього, стебло пересувається в крайнє заднє положення і повертається за допомогою головки гвинта вліво до упору.

Лінія прицілювання
Лінія прицілювання

Лінія прицілювання: око – червона риска у візирного отвору прицільної рамки зброї – верхній кант міни – ціль. Під час пострілу з гранатомета Фаустпатрон (Faustpatrone) виходить сніп вогню завдовжки 1-4 м.

Обслуговувався гранатомет Фаустпатрон (Faustpatrone) однією людиною. Конструкція гранатомета давала можливість стріляти з руки або дерев’яного станка. Дальність стріляння при цьому була невелика – максимум до 50 метрів, що власне і перетворювало Фаустпатрон (Faustpatrone) на зброю ближнього бою.

За час Другої світової війни випускалися два зразки гранатомета Фаустпатрон (Faustpatrone). Гранатомети першого та другого зразків відрізнялися своїми розмірами та формою головної частини корпусу гранат. Гранатомет Фаустпатрон (Faustpatrone) першого зразка більшого розміру має тупу головну частину. Цей засіб призначений для боротьби з радянськими танками КВ, а гранатомет другого зразка – для боротьби з Т-34. Діаметр (найбільший) міни – 140 мм (першого зразка) та 100 мм (другого зразка).

У Німеччині за роки Другої світової війни було виготовлено 8 254 300 гранатометів Фаустпатрон (Faustpatrone) різних модифікацій. Недоліки конструкції гранатомета Фаустпатрон (Faustpatrone) були усунуті у гранатометі Панцерфауст (Panzerfaust), також розробленого групою Лангвайлера.