Глізенті М1910 (Glisenti M1910)

Пістолет Глізенті М1910 (Glisenti M1910)
Пістолет Глізенті М1910 (Glisenti M1910)

  Глізенті М1910 (Glisenti M1910) – італійський напівавтоматичний пістолет, розроблений капітаном італійської армії А. Б. Ревеллі, який також розробляв конструкцію автоматичної рушниці.


Набої9х19 мм Глізенті

Тактико-технічні характеристики пістолета Глізенті М1910 (Glisenti M1910)

Довжина 207 мм
Вага без набоїв 820 г
Дуло 95 мм, 6 нарізів (правосторонні)
Магазин знімний, коробчастого типу, ємністю 7 набоїв
Дульна швидкість 320 м/с


Бетель Абель Ревеллі самостійно конструював свій пістолет протягом кількох років, перш ніж запатентував його в компанії “Глізенті” (Societa Siderugica Glisenti) у 1902 році.

Пістолет Глізенті М1910 (Glisenti M1910), ліва сторона
Пістолет Глізенті М1910 (Glisenti M1910), ліва сторона

    З 1903 року стали ходити чутки про створення нового італійського пістолета, а в 1906 році компанія “Societa Siderugica Glisenti” замовила спеціальне обладнання для виробництва цієї зброї з Англії. Проте через рік компанія “Societa Siderugica Glisenti” залишила збройовий бізнес і продала права на виробництво пістолета Глізенті (Glisenti) компанії “Металургіка Брескіана гіа Темпіні” (“МБТ”, або “Бріксіа”). Наприкінці 1908 року пістолет Глізенті (Glisenti) з патронником під набій пляшкової форми та калібром 7,65×22 мм був запущений у виробництво. Модель пістолета 1906 року була схвалена італійськими військовими, тому вона була модифікована під 9-мм набій Парабелум зі зменшеним зарядом з метою зниження сили віддачі під час пострілу. Після цього пістолет Глізенті (Glisenti) був прийнятий на озброєння італійської армії під назвою “Модель 1910(Model 1910).

Пістолет Глізенті М1910 (Glisenti M1910), вигляд спереду справа
Пістолет Глізенті М1910 (Glisenti M1910), вигляд спереду справа

   Замикання затвора пістолета Глізент М1910 (Glisenti M1910) відбувалося за допомогою клиноподібного стрижня на рамці, який заходив у поглиблення на нижній частині затвору. Затвор рухався по дульному розширенню, яке могло ковзати вздовж рамки. Під час стрілянні дуло пістолета, розширення та затвор робили спільну віддачу на 7 мм. Далі, клиноподібний стрижень роз’єднував дуло та затвор. Дуло зупинялося, утримуване стрижнем, а затвор продовжував робити віддачу. Після того, як затвор повертався, надсилаючи набій у патронник, стрижень знову зчеплював його з дулом. Далі зворотня пружина приводила дуло і затвор пістолета у бойове становище. Механізм спрацьовував настільки швидко, що більше нагадував систему затримки віддачі при пострілі, ніж систему замикання дула.

    Ударно-спусковий механізм (УСМ) пістолета Глізенти М1910 (Glisenti M1910) був застарілою конструкцією, оскільки курок не зводився автоматично після повернення затвора в бойове положення. Натомість, натискання на спусковий гачок приводило на дію спусковий важіль, який далі треба було натиснути проти його ходу. Результатом роботи такого механізму був тривалий процес зведення курка. Важіль ручного запобіжника розташовувався на верхній частині рукоятки.

    Пістолет Глізенті М1910 (Glisenti M1910) знаходився у виробництві до початку 1920-х років, хоча з 1916 року він уже став конкурувати зі зростаючою кількістю моделей пістолетів Беретта. Незважаючи на те, що пістолет Беретта був прийнятий на озброєння італійською армією в 1934 році, пістолет Глізенті М1910 (Glisenti M1910) все ще застосовувався аж до закінчення Другої світової війни.