Гвинтівкова граната № 3 (Rifle grenade № 3) – це граната, розроблена на початку Першої світової війни під керівництвом Мартіна Хейла.
Корпус гвинтівкової гранати №3 (Rifle grenade №3) виготовлений методом лиття з чавуну і є циліндром, на якому є поздовжні і поперечні насічки з метою утворення осколків при розриві. У наскрізному каналі корпусу поміщуються деталі підривника та детонатора, останній розміщений у передній частині каналу та закритий загвинченою пробкою.
Підривник складається з корпусу з внутрішнім каналом, бойка, запобіжної пружини, двох запобіжних плашок, диска-вітрянки, запобіжної втулки та чеки. Підривник вкручується в донну частину гранати. Для фіксації гранати в каналі дула гвинтівки та стабілізації її польоту передбачено шомпол та пружинні лапки.
Для пострілу гвинтівкова граната № 3 (Rifle grenade № 3) вставляється шомполом у канал дула гвинтівки, висмикується чека і, прицілившись, проводиться постріл холостим набоєм.
Гвинтівкова граната № 3 (Rifle grenade № 3) випускалася у двох версіях: граната № 3 Mk.I і № 3 Mk.II, що відрізняються один від одного злегка зміненим корпусом і запалом.