УДЗ (UDZ)

Ударно-дистанційний запал УДЗ (UDZ)
Ударно-дистанційний запал УДЗ (UDZ)

УДЗ (UDZ), рос. Ударно-Дистанционный Запал, укр. Ударно-Дистанційний Запал – призначений для ініціювання вибуху розривного заряду гранат РГО та РГН при їх ударній зустрічі під будь-яким кутом із перешкодою або від дистанційно-часового пристрою.


Ударно-дистанційний запал УДЗ (UDZ) застосовується у ручних гранатах РГО та РДН.

    Ударно-дистанційний запал УДЗ (UDZ) досить оригінальний, зібраний у пластмасовому корпусі та складається з накольно-запобіжного механізму, датчика цілі, механізму самоліквідації, механізму дистанційого зведення, детонуючого вузла та механізму самоліквідації.

Устрій і принцип дії запала УДЗ
Устрій і принцип дії запала УДЗ

Накольно-запобіжний механізм запалу УДЗ (UDZ) забезпечує безпеку у поводженні з гранатою. Він включає спусковий важіль (2), бойок з жалом (3), бойову пружину (4), кільце з чекою (5), заглушку (7), планку (6) і капсуль-запальник (8). Бойок повертається на осі (подібно до курка) під дією пружини, що працює на кручення.

    Датчик цілі запалу УДЗ (UDZ) забезпечує спрацьовування запалу при ударі об перешкоду, і складається з кулястого інерційного вантажу (17), гільзи (15), жала (13), пружини (14) та втулки (16).

    Механізм самоліквідації запалу УДЗ (UDZ) забезпечує уповільнення підриву після кидка і включає втулку з уповільненою сумішшю (18) і капсуль-детонатор (19).

Механізм дистанційого зведення ударно-дистанційного запалу УДЗ (UDZ) призначений для зведення запалу через 1-1,8 секунди після кидка і включає два порохові запобіжники (9), рушій (11), пружину (12) і капсуль-запальник (10).

    Детонуючий вузол запалу УДЗ (UDZ) закріплений у склянці і складається з втулки з капсулем-детонатором (20).

    При підготовці гранати до кидка спусковий важіль притискається пальцями до корпусу гранати, другою рукою випрямляються кінці запобіжної чеки і вона висмикується за кільце.

У момент кидка гранати спусковий важіль відокремлюється та звільняє бойок із жалом (3) та планку (6). Заглушка (7) з капсулем-запальником виходить із гнізда корпусу запалу УДЗ (UDZ). Бойок під дією бойової пружини (4) наколює жалом капсуль-запальник (8). Іскра спалахує заряди порохових запобіжників (9) та склад сповільнювача-самоліквідатора (18). Через 1-1,8 секунди вигоряють порохові суміші запобіжників та їх стопори під впливом пружин виходять із зачеплення з рушієм (11). Рушій під впливом пружини (12) стає у бойове становище. Механізм далекого зведення запалу УДЗ (UDZ) виключає підрив гранати при її випадковому падінні з руки.

    При зустрічі з перешкодою кулястий інерційний вантаж (17) зміщується у напрямку складової інерційної сили, впливаючи на втулку (16). Втулка, долаючи опір пружини (14), зміщує жало, яке наколює капсуль-запальник (10). Іскра передається капсюлю-детонатору (20), який ініціює підрив розривного заряду.

    У разі відмови запалу УДЗ (UDZ) в інерційній дії через 3,3-4,3 секунди вигоряє суміш сповільнювача, спалахує капсуль-детонатор самоліквідатора (19), викликаючи підрив детонаційного вузла.