Mk.II – американська граната, модернізація осколкової гранати Mk.I моделі 1917 року, призначена для ураження живої сили противника у оборонному бою.
| Боєзаряд | 60 гр вибухової речовини тротила |
Тактико-технічні характеристики
Довжина 114 мм
Діаметр 57 мм
Маса 600 гр
Час сповільнення 4-5 сек
Дальність кидку 30-35 м
Радіус суцільного ураження 10 м
Корпус гранати Mk.II литий з чавуну, на зовнішній стороні є насічки, у верхній частині корпусу є отвір для загвинчування запалу. Запал складається з корпусу, бойка з бойовою пружиною, запобіжної скоби, запобіжної чеки з кільцем, капсуля-детонатора. Усередині корпусу розміщується заряд вибухових речовин.
В момент кидка, попередньо видаливши запобіжну чеку, бойок під дією пружини відкидає запобіжну скобу і наколює капсуль-запальник. Іскра від капсуля-запальника передається на пороховий сповільнювач і після його вигоряння на детонатор, що призводить до вибуху заряду гранати.
Спочатку в гранаті Mk.II використовувалися запали M10 і M10A1, Mk.IIA1 – M10A2, які згодом були замінені на запали М6А4 і М204, що відрізняються складом компонентів уповільнювальної речовини.
Ручна граната Mk.IIA1 відрізняється від гранати Mk.II відсутністю отвору внизу корпусу.
Ручні гранати Mk.II та Mk.IIA1 використовувалися і як гвинтівкові гранати. У цьому випадку гранати Mk.II та Mk.IIA1 встановлювалися в гранатний адаптер АГП (AGP) для відстрілювання з гвинтівки.