Бердмор-Фаркуар (Beardmore-Farquhar) – британський кулемет, розроблений конструктором Фаркуаром, але під час Першої світової війни не користувався популярністю так, як військові ще не встигли гідно оцінити всі можливості легких кулеметів.
| Набої | .303 Бритіш (7,7х56 мм Р) |
Тактико-технічні характеристики кулемета Бердмор-Фаркуар (Beardmore-Farquhar)
Довжина 1 258 мм
Вага без набоїв 8,62 кг
Дуло 673 мм, 4 нарізи (правосторонні)
Магазин дискового типу, ємністю 91 набій
Темп стріляння 500 пострілів/хв
Дульна швидкість 744 м/с
Остаточна версія кулемета Бердмор-Фаркуар (Beardmore-Farquhar) з’явилася на початку 1940-х років, проте конструкція зброї настільки застаріла, що приймати кулемет на озброєння було безглуздо.
Система кулемета Бердмор-Фаркуар (Beardmore-Farquhar) відрізнялася тим, що поршень у газовій камері приводив у рух затвор за допомогою пружини. Внаслідок застосування такої системи рух затвору відбувався рівномірно, проте виникали проблеми при вилученні гільзи. Швидкострільність кулемета була невисокою. Крім того, кулемет Бердмор-Фаркуар (Beardmore-Farquhar) був занадто легким і мав тендітну конструкцію, що неприпустимо для такого класу зброї.