Віккерс-Бертьє (Vickers-Berthier) – британський кулемет, представлений фірмою “Віккерс” у 1925 році як модифікована дослідна зброя на основі конструкції Бертьє.
| Набої | .303 Бритіш (7,7х56 мм Р) |
Тактико-технічні характеристики кулемета Віккерс-Бертьє (Vickers-Berthier)
Довжина 1 181 мм
Вага без набоїв 9,43 кг
Дуло 607 мм, 5 нарізів (правосторонні)
Магазин коробчастого типу, рожковий, ємністю 30 набоїв
Темп стріляння 800 пострілів/хв
Дульна швидкість 745 м/с
Прицільна дальність стріляння 800 ярдів (1 463 м)
Ефективна дальність стріляння 1 000 м
Дія ручного кулемета Віккерс-Бертьє (Vickers-Berthier) ґрунтується на використанні енергії порохових газів. Зброя оснащена поршнем з довгим ходом, має повітряну систему охолодження і затвор, що жорстко замикається тільки в останній момент свого руху вперед. При цьому практична швидкострільність значно більша, ніж, скажімо, у кулемета Брен (Bren). У разі стандартного виконання зброї вона становить 800 пострілів за хвилину, у разі швидкострільного спеціального виконання, призначеного для встановлення на літаках, досягає 1 200 пострілів за хвилину.
Боєприпаси подаються зверху за допомогою ріжкового магазину на 30 набоїв, а стріляні гільзи видаляються зі зброї на правий бік. Руків’я зведення кулемета Віккерс-Бертьє (Vickers-Berthier) знаходиться праворуч.
Кулемет Віккерс-Бертьє (Vickers-Berthier) має дерев’яний приклад, дерев’яну пістолетну рукоять, розташовану за курком, переносну рукоять і складану сошку, а також зброя може бути встановлена на триніжному станку.
Кулемет Віккерс-Бертьє (Vickers-Berthier) крім вдалої конструкції має свої недоліки – дуже чутливе дуло. Вже після трьох хвилин безперервної автоматичної стрілянини воно настільки нагрівається, що стрілець повинен його замінювати.
Кулемет Віккерс-Бертьє (Vickers-Berthier) активно використовувався на початку 1930-х років в Індії, а починаючи з 1933-го року ця зброя під позначенням Віккерс-Бертьє Мк.II (Vickers-Berthier Mk.II) випускалася на індійській гвинтівковій фабриці в Ішапорі впритул до 1945 року.