ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr)

Самозарядний карабін ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr)
Самозарядний карабін ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr)

  ФГ1-5
Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr) або по іншому Верзухс-Герет (Versuchs-Gerat) — самозарядний карабін, нашвидку розроблений концерном «Ґустлофф-Верке» (Gustloff Werke), що базувався в Зулі, за програмою «Примітив Ваффен Програм» в 1944 році і серійно випускався з січня 1945 року.


Головним конструктором самозарядного карабіну був Віктор Барнітцке.


Набої7,92х33 мм Курц

Тактико-технічні характеристики самозарядного карабіну ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr)  

Довжина 885 мм
Вага
— без набоїв 4,27 кг
— спорядженого 4,6 кг
Дуло 378 мм, 4 нарізи (правосторонні)
Магазин знімний, коробчастого типу, ємністю 30 набоїв
Дульна швидкість 685 м/с
Дальність стрільби
— ефективна 150 м
— прицільна 300 м
Бойова скорострільність 20-30 пострілів/хв


Карабін ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr), ліва сторона
Карабін ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr), ліва сторона

   
Самозарядним карабіном ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr) передбачалося озброїти внутрішні війська і спеціальні загони народного ополчення, що билися до останнього, коли вже практично перестали існувати. Адже, за період з 1 червня 1944 року по 1 березня 1945 року німецькими військами було втрачено 3,5 мільйони одиниць ручної стрілецької зброї.

Самозарядний карабін ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr) був розроблений Віктором Барнітцке — провідним конструктором фірми «Ґустлофф-Верке» (Gustloff Werke). При розробці карабіну він взяв за основу конструкцію автомата МП43 (MP43).

У конструкції самозарядного карабіну ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr) застосований стандартний механізм з системою затримки віддачі при пострілі. Навколо дула розташована порожниста муфта, до тильної частини якої кріпився затвор. На дулові карабіну ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr) розташовувалися 4 отвори по 6,4 мм, через які виходив газ після пострілу. Газ також заповнював порожнечу між дулом і муфтою. Таким чином, газовий тиск досягав розмірів, необхідних для утримання затвора закритим до тих пір, доки куля не покидала канал дула. Після цього газовий тиск спадав, дозволяючи затвору зробити віддачу. У попереднє положення затвор повертався за допомогою зворотньої пружини.

Недолік цієї конструкції карабіну ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr) полягає в тому, що несучі поверхні муфти і дула, по яким вони ковзали, розташовувалися занадто близько одне від одного. Незабаром простір між ними засмічувався, що призводило до заїдання руху дула самозарядного карабіну ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr).

Самозарядний карабін ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr) мав магазин ємністю 30 набоїв від штурмової гвинтівки МП43 (MP43). Виробництво самозарядних карабінів ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr) почалося невеликими партіями в січні 1945 року. На цій зброї не має стандартного штампу Вермахту, тому можна припустити, що самозарядні карабіни ФГ1-5 Фолькштурм-Гевер (VG1-5 Volksturm-Gewehr) були запущені у виробництво за ініціативи самої фабрики.



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *